Успіх та динамічний розвиток одного з найбільших в Україні сільськогосподарських виробників, лідера галузі у сфері соціальної відповідальності, компанії «НІБУЛОН» не дають спокою провінційним провокаторам «за викликом», що охоче готові за виграшки загарбати тисячі гектарів доглянутої родючої землі, звівши нанівець результати кропіткої праці сотень сімей с. Лідіївка Доманівського району Миколаївської області.
Нещодавно два маловідомих інтернет-ресурси оприлюднили на своїх сторінках наклепницькі статті щодо діяльності компанії «НІБУЛОН». 07.08.2013 на сайті «Укрзахідінформ» (http://uzinform.com.ua) було опубліковано статтю «Із циклу рейдерські захоплення в Україні: Миколаївщина» (далі «Із циклу…»), а 11.08.2013 на ресурсі «Український національно-патріотичний інтернет-часопис «Червоно-чорна альтернатива» (http://red-black.org.ua) – матеріал «Аграрне підприємство «Нібулон» погрожує селянам міліцейською розправою, а громадським захисникам – судами» (далі «Аграрне підприємство…»). Обидва тексти розцінюються компанією як неправдиві, ні чим не доведені, недостовірні матеріали, єдиною метою яких є заплямувати ділову репутацію підприємства і принизити честь та гідність його керівника Олексія Вадатурського.
Твердження, наведені у матеріалах, ґрунтуються на заявах мешканця с. Лідіївка Семена Луценка та його чергових заїжджих помічників, яких уже чимало змінилось за останні десять років. Луценко С. звинувачує «НІБУЛОН» у нібито незаконному управлінні земельними угіддями мешканців Лідіївки, які добровільно відмовилися від розпаювання землі на користь більш ефективного її використання підприємствами компанії.
Низкою судових рішень дії Луценка С. було визнано незаконними, а його заяви – неправдивими. Апеляцій він не подавав, чим підтвердив, що погоджувався із такою оцінкою власних вчинків судом. Повторне, «рецидивне» повернення його до протистояння із Олексієм Вадатурським свідчить про цілковито особисту неприязну природу звинувачень. Якою, втім, користуються аферисти і провокатори, охочі до легкої наживи, особливо, якщо це будуть доглянуті й оброблені родючі землі.
Хронологія особистої неприязні Луценка С. до ТОВ СП «НІБУЛОН»
Квітень-травень 2005 р.
Луценко С. підбурив 31 працівника ДП «Лідієвське» до проведення незаконного страйку, що полягав у прогулах роботи, невиконанні трудових обов’язків, створенні перешкод для виїзду с/г техніки і автотранспорту на проведення весняних робіт. Доманівський суд визнав страйк незаконним. Компанія відмовилася стягувати збитки, завдані «страйкарями», про що свідчить Мирова угода, також затверджена судом (травень 2006 р. ). У цей же період Луценко С. розповсюджує інформацію про Вадатурського О., недостовірність якої підтверджує суд.
Липень 2007 р.
Дружина Луценка С. Галина надіслала Вадатурському О. конверт з погрозами, образами та білим порошком невідомого походження. Правоохоронні органи розцінили цей вчинок як дрібне хуліганство, за що Луценко Г. було притягнуто до адміністративної відповідальності. Вочевидь, ці дії також були погоджені із Луценком С.
Вересень 2010 р.
Луценко С. за участі ВГО «Взаємодія та успіх» знову підбурює лідіїівчан до незаконного страйку, розповсюджує листівки провокаційного змісту, ініціює проведення масових зібрань. Але мешканці с. Лідіївка не підтримали і засудили провокаційні дії та через Сухобалківського сільського голову звернулись до суду задля заборони проведення акцій на території смт Доманівка та с. Лідіївка. Миколаївський окружний адмінсуд виніс відповідну постанову.
Жовтень 2010 р.
На прес-конференції Луценко С. та голова ВГО «Взаємодія та успіх» Віталій Кобзар розповсюджують недостовірну інформацію про «НІБУЛОН». До грудня 2011 р. суди першої та апеляційної інстанції визнають її недостовірною, а з Кобзаря В. стягнуто відшкодування за завдання моральної шкоди.
Втім, автори статті «Аграрне підприємство …» вирішили не звертати увагу на резолютивну частину постанови щодо зобов’язання Луценка С. і Кобзаря В. спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди з них. А оприлюднити лише своє трактування основної частини: мовляв, судовим рішенням від 05.10.2011 Доманівський райсуд «визнав право селян на земельний пай і зобов’язав прокуратуру встановити, яким чином відбулося їх відчуження».
Однак це твердження не відповідає дійсності, адже предметом судового спору в цій справі було виключно визнання недостовірною розповсюджену інформацію, а ніяк не визнання права селян на земельні паї, а також не зобов’язання прокуратуру встановити, яким чином відбулося їх відчуження. Також, ані в жовтні 2011 р., ані іншого дня спори щодо прав на земельні паї членів колишнього КГ «Лідієвський» Доманівським райсудом не розглядалися та рішення за такими спорами не ухвалювалися, до підприємства «НІБУЛОН» з позовами про визнання права на земельний пай ніхто не звертався.
Листопад 2012 р.
Луценко С. за участі представників ВГО «ЗТР «Солідарність» на чолі із Віктором Горобчуком в черговий раз підбурював жителів с. Лідіївка до безпорядку, ініціював проведення масових акцій. І цього разу лідіївці не підтримали та засудили провокаційні дії Луценка С., а суд на їхнє прохання знову заборонив мітинги на території с. Лідіївка.
Попри те, що Луценко С. та його чергові «помічники»-провокатори не оскаржили і цього судового рішення, 22 листопада 2012 р. у приміщенні інтернет-видання «Задира.Інфо» (м. Миколаїв) під час проведення прес-конференції «Зародження феодалізму на Миколаївщині» Горобчук В. та Луценко С. знову розповсюджували завідомо неправдиву інформацію відносно компанії «НІБУЛОН» та Вадатурського О., що підтвердив і суд. Він зобов’язав обох учасників заходу спростувати інформацію. Провадження в будь-яких інших справах за заявами компанії або генерального директора станом на поточний не відкривалися і не тривають.
Отже, твердження у статтях «Аграрне підприємство …» та «Із циклу …» про те, що «на сьогоднішній день в суді перебуває низка справ проти громадських лідерів, які не побоялися привернути увагу до злочинних оборудок» також не відповідає дійсності.
Коротка історія «лідіївського питання»
Згідно із редакцією Земельного кодексу, що діяла станом на 1996 р., добровільна відмова від права колективної власності на землю та від права користування землею відповідала приписам законодавства. Припинення права колективної власності на земельну ділянку відбувалося в такому разі за рішенням відповідної Ради народних депутатів. Саме згідно із таким рішенням «НІБУЛОН» 19.07.1996 отримав державний акт на право постійного користування землею із земель запасу. Упродовж останніх років законність передачі компанії в постійне користування земельної ділянки неодноразово перевірялась органами прокуратури всіх рівнів. Жодних злочинів з боку посадових осіб «НІБУЛОНа» чи органів місцевої влади виявлено не було.
Згідно із новою редакцією Земельного кодексу, що набрав чинності 01.01.2002, «НІБУЛОН» не міг набувати права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та колективної власності. До 01 січня 2008 р. компанія мала переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди. У травні 2006 р. «НІБУЛОН» отримав «лідіївські» землі (2628,59 га) в оренду на 25 років згідно із розпорядженням Доманівської районної державної адміністрації. Компанія не набувала права власності на цю ділянку.
Відтак твердження авторів щодо будь-якого відчуження «під посівні площі «Нібулону» земельних паїв у розмірі 2300 га» є неправдивим. Втім, як і наявність «кримінального провадження відносно генерального директора сільськогосподарського підприємства «Нібулон» Олексія Вадатурського і голови сільської ради Бабанської» щодо такого відчуження землі. Остання взагалі не могла розпоряджатися землями, які нині орендує «НІБУЛОН», тому що це було прерогативою районної адміністрації.
Автори та замовники статті «Аграрне підприємство…» посилаються також на «факт побиття» одного із мешканців с. Лідіївка, як на ознаку ворожої налаштованості «НІБУЛОНа» проти жителів села. Компанія провела власне розслідування цього інциденту та з’ясувала, що на початку серпня бійка між працівниками філії ДП «Лідієвське» мала місце. Однак цей конфлікт жодним чином не пов’язаний ані з земельними питаннями, ані з членством одного з учасників бійки в ТР «Солідарність». Причиною бійки стало зникнення особистого майна одного із забіяк.
На завершення варто додати також кілька слів про с. Лідіївка, яке автори згаданих матеріалів описують як «трудове гетто, де тільки ціною лояльності до рейдера можна отримати право заробити на черствий кусок хліба».
Від дня утворення у с. Лідіївка філії «НІБУЛОНа», підприємство інвестує у розвиток виробництва і соціальні програми значно більші кошти, ніж отримує від реалізації вирощеного врожаю. Починаючи з 1996 р. по даний час:
повністю виплачена заборгованість по зарплаті КСП «Лідіївський», зарплата виплачується двічі на місяць і щомісячно індексується, працівники отримують різні види матеріальної допомоги та щорічні соціальні виплати в еквіваленті 3 %, а з 2013 р. – 4 % нормативної грошової оцінки землі (з 1999 року – більше 5,5 млн грн), надаються безвідсоткові споживчі позики;
реконструйовані ферма, тік та літній табір для худоби, придбана нова сучасна сільгосптехніка, повністю замінене поголів’я худоби, а філія стає племінним репродуктором англерської породи ВРХ;
розмір орендної плати за землю за 2013 р. склав 795 тис. грн, з 2006 р. до місцевого бюджету перераховано 3,95 млн грн;
всі бажаючі реалізували своє право на землю, отримавши сукупно до 3 га на людину для ведення особистого підсобного та селянського господарства;
«НІБУЛОН» відновив роботу та фінансує місцеву школу, включаючи і харчування дітей (протягом тривалого часу компанія навіть виплачувала зарплату вчителям), відремонтовано дитячий садок, будинок культури;
на території села встановлене вуличне освітлення, до кожного двору проведений водопровід, реконструйовано дороги, завершено будівництво житла для працівників компанії.
Отже, автори та замовники статей схильні, м’яко кажучи, видавати уявне за дійсне, до спотворення подій і фактів, але ми впевнені, що шановні читачі вищезазначених матеріалів у змозі відділити кукіль від пшениці. А чергові провокації не завадять злагодженій роботі однієї з кращих філій лідера аграрного ринку України компанії «НІБУЛОН».
