Продовжуємо наш цикл статей «Герої серед нас», де ми розповідаємо історії людей, які, не вагаючись, пішли на фронт, щоб боронити Україну від агресора. Цього разу ми розповімо про Костянтина Паталаха, який нині обіймає посаду інженера-енергетика філії «Хортиця».

Костянтин пішов на фронт добровольцем одразу після початку повномасштабної війни, ставши заступником командира взводу. Служив у 110 бригаді ТРО 116 батальйону 2 роти. За півроку до звільнення був переведений до технічної роти. Брав участь у бойових діях на різних ділянках фронту: Времівському напрямку, у Сумах, Кураховому та Куп’янську. Костянтин продовжував службу до того часу, поки не змусило відступити здоров’я. Однак навіть після звільнення він не зупинився і одразу повернувся до роботи.
Про повернення до роботи
Повертаючись до цивільної роботи, Костянтин не відчував необхідності в адаптації, адже всі завдання, з якими йому доводилося зіштовхуватися, були знайомими.
«Повернувся до майже тих самих обов’язків, що й до війни, – розповідає Костянтин. – Був період, коли я заміняв головного енергетика, тому добре знайомий з усіма процесами, а досвід роботи з обладнанням у мене вже був. Тому адаптуватися до нових умов не довелося. З колективом також не було проблем. Майже всі, хто тут працюють, уже давно мене знають. Ми разом працювали до війни, тож немає жодних бар’єрів у спілкуванні чи взаємодії. Тут усі свої, рідні».
Проте, незважаючи на знайомство з робочим середовищем, певні зміни в структурі підприємства все ж вимагали уваги: відбулась реорганізація в компанії, змінились підходи до управління тощо. Це змусило Костянтина підхопити нові нюанси в роботі, освоїти нові процеси та адаптуватися до нових умов. Хоча зовнішня адаптація була не такою складною, як внутрішні зміни в самому підприємстві, все одно було потрібно знайти своє місце в оновленій структурі.
Адаптація до мирного життя. Поради ветеранам і тим, хто їх підтримує
Комунікація з ветеранами війни – це важливий аспект підтримки та реабілітації після важкого досвіду. Проте спілкування може бути складним, адже ветерани часто переживають глибокі психологічні травми та емоційні переживання, пов’язані з війною. Костянтин, знаючи це з власного досвіду, поділився важливими порадами, як правильно спілкуватися з ветеранами, щоб не завдати їм зайвого болю. Його досвід і розуміння того, як правильно підтримувати, стають ключем до побудови правильної комунікації із тими, хто пройшов через війну.
«Дати загальну пораду важко, – каже він, – адже кожна людина реагує на однакові ситуації по-своєму, і її переживання можуть бути дуже різними. Але, можу сказати, що не потрібно ставити питання про війну. Якщо людина сама захоче, то розповість. Такі питання можуть викликати негативні емоції, стрес або навіть травматичні спогади. Тому варто дати людині можливість самостійно поділитися тим, чим вона готова поділитися».
Ветерани, які повертаються з фронту, переживають не тільки фізичні труднощі, а й глибокі емоційні травми, що можуть мати тривалий вплив на їхнє життя. Повернення до мирного життя – складний процес, який потребує часу і зусиль.
«Потрібно усвідомити, що тепер ви не на війні. Важливо зрозуміти, що мирне життя – це зовсім інші умови, де немає чітко визначеного ворога, а є різні люди з різними думками й поглядами. На фронті все було простіше: був ти і твій ворог, все було зрозуміло й конкретно. У мирному житті ж треба враховувати різноманітність людей і навчитись знаходити спільну мову, поважаючи думки інших. Потрібно повернутися до звичайного ритму життя, адаптуватися і жити в гармонії з тими, хто поруч», – говорить Костянтин.
Ці слова Костянтина є важливим нагадуванням для всіх, хто повертається з війни, і для тих, хто їх підтримує. Адже важливо пам’ятати, що навіть після випробувань на фронті адаптація до мирного життя – це не менш складний і важливий етап, який потребує підтримки, терпіння та розуміння з боку всіх, хто оточує ветерана.
Попередню публікацію з циклу «Герої серед нас» читайте за посиланням.