Рекордний врожай кукурудзи, який розраховують зібрати цього року українські землероби, стане моментом істини для оцінки стану розвитку елеваторної галузі України. Про це заявив під час прес-конференції у ІА „Українські новини” генеральний директор УАК Сергій Стоянов.   За його словами, з українських полів буде зібрано щонайменше 17-18 тонн кукурудзи, проте нестача сучасних потужностей для сушіння зерна створює ризик втрати частини вирощеного врожаю. „Ми будемо мати напруження через перевантаження потужностей із сушіння кукурудзи під час її збирання.   За специфікою кукурудзяної „сафри” майже уся вона не може обминути процесу сушіння. Але для того, аби висушити цьогорічний багатий урожай, причетним до приймання кукурудзи елеваторам потрібно працювати у безперервному цілодобовому режимі щонайменше 3 місяці, – констатував аналітик. Сучасними ж технологічними можливостями для сушіння може похвалитися, наприклад, компанія „Нібулон”, яка здатна за добу просушити 72 тис. тонн кукурудзи, але такі приклади є скоріше виключенням з правила. Тому у цьому році усім нам доведеться „зняти капелюха” перед компаніями, які створили сучасні технологічні комплекси із приймання та сушіння кукурудзи, що дадуть змогу довести врожай цієї культури до кондицій високої якості.   Цьогорічна цінова кон’юнктура на світовому ринку і скорочення виробництва кукурудзи у США створюють передумови для вигідного продажу її Україною, чим треба обов’язково скористатися, – зазначив гендиректор УАК.   Говорячи про зерновий ринок у цілому, експерт вкотре зауважив, що для його активізації потрібне негайне скасування експортного мита і повернення відшкодування ПДВ при експорті, щоб не стерилізувалася доходність на внутрішньому ринку зерна. Поточні внутрішні ціни ледь покривають собівартість, а сумарні збитки від законодавчих нововведень у цьому році за підрахунками УАК можуть витягнути із кишені товаровиробників близько 18 мільярдів гривень.   „Сьогодні товаровиробники притримують врожай в очікуванні кращих цін, через неможливість звести „кінці з кінцями”. Кволий експорт, який ми маємо сьогодні – це, з одного боку, свідчення їх неготовності продавати зерно за безцінь, а з іншого – намагання самостійно управляти своїми ціновими ризиками, що не можна не вітати.   У цьому році при урожаї 47-48 млн. тонн у вазі після доробки та при експортному потенціалі близько 25 млн. тонн, Україна має шанс достойно повернутися на світовий зерновий ринок. У добрий час!