За освітою Сніжана – економіст, з 2021 року працює на філії «Зеленодольська» економістом з документообігу торговельно-закупівельної діяльності. Про свою першу реакцію на початок війни, особистий внесок та мрії Сніжана розповіла нам телефоном:«23 лютого із самого ранку я отримувала повідомлення від друзів «Почалося…». Не могла повірити, що у нас справді війна. Здавалося, що я сплю і треба просто прокинутись – тоді все скінчиться. Повірила лише тоді, коли мені подзвонив тато й усе підтвердив. Він – військовий, майор, після розмови з ним зрозуміла, що все серйозно.Рішення піти захищати країну прийшло, коли в робочому чаті я побачила фото обстріляної філії. Відчуття були такі, наче увірвались до мого власного будинку, обікрали його, перевернути все догори ногами. Вони ранили мене особисто.Я розуміла, що не є професійним військовим, не вмію стріляти, накладати джгути, робити перев’язки. Але так само розуміла, що армія потребує кожного. Мій фронт – це мій розум. Я прийшла до батька (на той момент він працював з родинами загиблих або безвісті зниклих військових), сказала, що хочу допомагати, робити будь-що, аби бути корисній своїй державі.Часу на родинні наради особливо не було. Я повідомила чоловіку, що йду в армію. Спочатку він запропонував мені виїхати за кордон, але я відмовилась. Як зараз пам’ятаю, що тоді відповіла: «Мій кордон закінчується на кордонах України. Ти тут, і я тут». Він прийняв моє рішення і вже не відмовляв.З травня 2022 року вступила до лав ЗСУ. Прийшла до фінансової служби управління, починала з посади у званні солдат. Зараз я вже офіцер зі званням молодший лейтенант, заступник начальника фінслужби бригади в Кривому Розі. У підпорядкуванні бригади, де я служу, сім фінансових служб. До моїх обов’язків входить облік особового складу, який стоїть на фінансовому забезпеченні військової частини та бригади в цілому, нарахування та виплати грошового забезпечення усього особового складу військової частини, виплати фінансової допомоги пораненим, а також родинам загиблих та безвісті зниклих воїнів.Фінансові виплати, облік, контроль грошового обігу – це все те саме, чим я займалась і раніше. Але є один суттєвий нюанс – війна та горе, яке вона принесла із собою абсолютно всім. Цим просякнуте кожне завдання, документ, звіт. Найскладніше, з чим я зіштовхуюсь у військовій службі, у роботі з родичами загиблого або зниклого військового, це запитання «Чому саме мій…?». І найважче – знайти відповідь на це питання. У цей момент я намагаюсь бути корисною й максимально професійно та швидко допомогти їм у нарахуванні належних грошових виплат. Зараз я мрію, щоб усе це закінчилось якнайшвидше. Мрію розповісти своїм майбутнім дітям про перемогу. Вдягнути форму й побувати на параді перемоги. Стати частиною великої історії вільного світу.Звичайно, чекаю повернення на свою «мирну» роботу в «НІБУЛОНі». Пишаюсь нашою компанією, тим, який внесок у розвиток країни ми робимо в такі важкі часи! На жаль, останнім часом спілкуємось з колегами менше, ніж раніше, проте я відчуваю підтримку компанії, знаю, що про мене пам’ятають, турбуються, чекають. Сподіваюсь, що зустрінемось уже зовсім скоро у вільній країні!»