НІБУЛОНівці не бояться виходити за рамки своїх можливостей. Яскравий приклад — Микола Алексеєнко. Ремонт обладнання на філії, робота на тракторі й навантажувачі, електрозварювальні та токарні роботи, контроль за технічним станом будівель та споруд. Здається, для Миколи немає нічого недосяжного. І це не вроджений талант, а лише нестримне прагнення вчитися новому й розвиватись.
У «НІБУЛОН» Микола прийшов ще в 2011 році, одразу після закінчення механіко-математичного факультету Миколаївського національного університету. Починав з посади слюсаря-ремонтника. З перших днів сміливо й охоче брався за всі завдання, що допомогло просунутись кар’єрними сходинками. Сьогодні Микола – головний інженер філії «Новоодеська». Із задоволенням ділимось його історією в рубриці «Моя подорож НІБУЛОНом»:
«Навчаючись на 5 курсі, я задумувався про роботу та в цілому майбутнє. Почув, що в рідному місті «НІБУЛОН» будує елеватор. Про компанію я майже нічого не знав, тому пошукав інформацію, завітав на філію ще під час будівництва й заповнив анкету у відділі кадрів. Уже тоді я зрозумів, що хотів би тут працювати. Щойно отримав диплом – прийшло запрошення на співбесіду. Успішно пройшов її, а 1 вересня розпочався мій шлях у «НІБУЛОНі» – своєрідний старт і початок нового етапу в житті. Для мене цей день трохи символічний, адже за фахом я не лише інженер-механік, а ще й викладач фізики і механіки.
Я починав з поточних ремонтів та технічного обслуговування технологічного обладнання. Разом зі зміною працював на зачистці зернових складів та прибиранні технологічних приміщень. Робота мені подобалась, і я намагався сумлінно виконувати її. Думаю, це помітило керівництво, адже коли з’явилась вакансія інженера-механіка групового, її запропонували саме мені. Я пропрацював на філії трохи більше півроку і не вагаючись погодився на пропозицію: бачив перспективи росту в компанії, мав сили й бажання розвиватись і пов’язував свою кар’єру саме з «НІБУЛОНом».
Нова посада – це завжди нові обов’язки й більше відповідальності: контроль графіків роботи автопарку, виконання тендерних закупівель, участь у ремонтних роботах технологічного обладнання і багато іншого. Мене таке навантаження не лякало, а навпаки надихнуло досконально вивчити роботу філії й здобути нові професійні навички. Тому я навчився працювати на тракторі, навантажувачі, вантажному та пожежному автомобілі, виконувати електрозварювальні та токарні роботи низької й середньої складності, працювати з плазморізом. Також опанував роботу від водія пожежної машини до командира ланки, брав безпосередню участь у зразково-показових навчаннях із цивільного захисту як на філії так і на перевантажувальному терміналі.
Наступною кар’єрною сходинкою вгору для мене стала позиція головного механіка. Контроль технічного стану обладнання по філії, організація робіт механічної майстерні, роботи з підвищеною небезпекою на висоті та з вогнем, закупівля матеріалів для безпечної та безперебійної роботи елеватора – це далеко не вичерпний список моїх щоденних завдань, виконуючи які я ріс як професіонал.
Чотири роки тому на філії відкрилась вакансія головного інженера. Цього разу, отримавши пропозицію, я взяв паузу на роздуми. Я розумів, що відповідальність зростає в арифметичній прогресії, і хотів бути цілком упевненим, що впораюсь із покладеними на мене обов’язками та очікуваннями з боку компанії. Поговоривши зі своїм керівником та заручившись його підтримкою, я зрештою погодився. Маючи вже певний досвід за плечима, я знав, що в «НІБУЛОНі» багато спеціалістів, які не лише профі у своїй справі, а й завжди радо діляться досвідом і готові допомогти. Ми єдина команда, яка працює на результат, а в команді працювати завжди легше.
Як головний інженер я відповідаю за охорону праці та пожежну безпеку по філії, організацію робіт з проведення низки ремонтів та технічних обслуговувань всього обладнання, контроль за технічним станом зернових складів, підготовку філії до приймання нового врожаю тощо. Роботи багато, вона різнопланова та вимагає обізнаності в багатьох питаннях, зосередженості й чіткого планування.
Є ще одне завдання, яке офіційно не входить до службових обов’язків, але є невід’ємним на моїй посаді, – налагодили та підтримувати міцні робочі зв’язки між усіма членами команди, брати участь у побудові колективу, який працює як одне ціле і в якому ти зможеш довіритись кожній ланці. Це, мабуть, найскладніший виклик, який мені довелося прийняти, але й найцікавіший. Він став ще одним подоланим рубежем, який допоміг у професійному та особистісному розвитку».
Паралельно з роботою та опануванням нових навичок, Микола ще й знаходить час на здобуття нових професій: має у своєму арсеналі дипломи стропальника та маляра 2-го розряду. А зараз підвищує кваліфікацію за фахом «Електрогазозварник 2-го розряду». Зупинятись Микола не збирається. У планах – підвищення кваліфікації за напрямком «Водій навантажувача».
На питання про те, звідки в нього стільки сил та енергії, Микола відповідає, що секрет у гарному відпочинку: «Якщо добре проведеш вихідні – будеш більш продуктивний протягом робочого тижня. Перевірено на практиці! У мене багато хобі: граю у футбол, настільний теніс, займаюсь риболовлею, автоспортом, переобладнанням бензинових автомобілів на пропан-бутан. Разом із родиною подорожую Україною. Цікавлюсь археологічними дослідженнями. Мені здається, що чим більше зацікавлень у людини, чим більш вона відкрита новому, тим більше наснаги та запалу в неї і в роботі».
