Після більше ніж п’яти років на посаді члена Наглядової та Консультативної ради «НІБУЛОНу» для мене настав час рухатися далі. Це було вкрай почесно так тісно співпрацювати з компанією, яка зробила великий внесок у розвиток України та глобальної продовольчої безпеки. «НІБУЛОН» був зразком та джерелом натхнення для багатьох компаній у всьому світі. Як українська сімейна компанія, він був здатен ефективно конкурувати зі світовими транснаціональними групами та стати локальним лідером. «НІБУЛОН» завжди дотримувався найкращих стандартів якості, надійності та цілісності. Коли я працював у ЄБРР, «НІБУЛОН» вважався однією з найкращих компаній у нашому портфелі. Для мене це був прекрасний досвід стати частиною такої компанії та зсередини бачити, як вона працює. Повинен визнати: коли я прийшов до «НІБУЛОНу» у 2018 році, я не очікував, що отримаю такий інтенсивний емоційний, особистий та професійний досвід! Спочатку було важко знайти місце для Наглядової ради в компанії, якою керував далекоглядний, дуже практичний Генеральний директор, що створив компанію та був її головним акціонером. Олексій Вадатурський повністю присвятив себе своїй компанії. Вона була його життям. Він створив «НІБУЛОН» та мріяв про нього. Коли Андрій став Головою правління, ми все ще намагалися отримати будь-яку підтримку наших пропозицій від Генерального директора. Як головний акціонер він постійно казав, що не платив нам за те, щоб ми оцінювати його результати! Проте це одне із завдань Наглядової ради – давати незалежний погляд на діяльність компанії, і ми наполегливо працювали, щоб досягти цього. Нам вдалося досягти позитивних результатів. Покращено подачу інформації та її якість. Що найважливіше – ми погодили п’ятирічний прозорий інвестиційний план, якого компанія дотримувалась. Кредитори були стурбовані тим, що Генеральний директор надмірно інвестував в інфраструктуру та намагався досягти об’ємів експорту, які виправдовували б такі інвестиції. Однак пізніше він продемонстрував, що таких рівнів можна досягти.З початком пандемії коронавірусної інфекції компанія та її акціонери (батько та син) були повністю віддані підтримці місцевих громад та зробили величезний внесок, сприяючи збереженню та покращенню багатьох життів. Протягом цього періоду комунікація стала важкою для розуміння того, що сталося, навіть якщо компанії все ще вдавалося працювати добре і досягнути такого рівня експорту, якого ніколи раніше не було досягнуто. Проте ситуація викликала певні розчарування та спровокувала від’їзд двох із трьох зовнішніх директорів. Я залишився з Андрієм та Олексієм. У січні 2022 року на зборах Ради ми обговорювали, що трапиться, якщо росія вирішить вторгнутися в Україну. У лютому відбулося повномасштабне вторгнення з усіма наслідками, які нам усім дуже добре відомі, та трагедією втрати Олексія Вадатурського і його дружини кількома місяцями пізніше. Мені досі важко прийняти те, що сталося. За ці роки Олексій став людиною, яку я дуже поважав та у якої багато чому навчився. Він також став справжнім та близьким другом.У серпні 2022 року ми з Андрієм були єдиними з членів правління, хто залишився. Ради більше не існувало. Компанії не вдалося багато експортувати з початком війни, оскільки Чорне море було закрито. Досі з хвилюванням згадую дзвінок Андрія за декілька днів після трагічної події. Ми намагалися встановити якийсь пріоритет для компанії. Ми ухвалили рішення, що в першу чергу треба працювати над місячним прогнозом грошових потоків, який дасть змогу зрозуміти потенційне майбутнє «НІБУЛОНу», поки він намагається відновити ринок. Угода про чорноморський зерновий коридор була підписана 22 липня 2022 року, за кілька днів до смерті засновника «НІБУЛОНу»! Другим пріоритетом стала спроба дійти згоди з усіма кредиторами, враховуючи той великий борговий портфель, що мала компанія. Ми знали, що це буде складний та неприємний процес перемовин. Ми також намагалися залучити відповідних спеціалістів та створили Консультативну раду, що могла б підтримати Андрія за потреби в ці важкі часи. Було також очевидно, що компанії необхідно переглянути все своє корпоративне управління, і завдяки підтримці ЄБРР для підготовки пропозицій була призначена компанія-консультант. Першим рішенням Андрія також було перевезти більшу частину керівництва з Миколаєва до Києва, де люди могли б працювати в більш безпечних умовах та де було б легше залучити таланти, яких потребувала компанія. Швидко було призначено Директора з персоналу. Що найважливіше – компанії потрібна була зміна культури, щоб перейти від дуже централізованого процесу ухвалення рішень до децентралізованої структури, де керівники мають звикнути брати на себе обов’язки й ініціативи та контролюватись відповідно до певного списку критеріїв ефективності. Це був перехід керуючої ролі від генерального директора до виконавчого. Цей перехід досі триває. Щоб завершитися, йому потрібен деякий час, але позитивні результати діяльності компанії вже є.«НІБУЛОН» на сьогодні понад півроку працює з прибутком, він відновив свою частку ринку в порівнянні із загальним експортом українського зерна. Іноді вона перевищувала цю частку ринку завдяки терміналу в Ізмаїлі – одному з останніх рішень, ухвалених власником компанії. Компанія отримала грантову підтримку від USAID для Ізмаїла та від Німеччини на розмінування сільськогосподарських угідь, що будуть вкрай необхідні країні і де «НІБУЛОН» напрацьовує відповідні навички. Управління було реорганізовано та оновлено. Багато людей було прийнято на роботу, а деякі покинули компанію. Більш чітко були визначені функції та завдання. Зараз триває процес модернізації IT і впроваджується нова структура правління. Було підготовлено детальний бюджет, і нарешті можна оцінити ефективність кожного підрозділу компанії та встановити робочі цілі. Це те, чого Наглядова рада прагнула досягти, коли я прийшов. Усе більше й більше домовленостей було досягнуто завдяки всім кредиторам компанії. Сподіваємось, реструктуризація боргів дозволить компанії вирішити всі її порушення боргових зобов’язань, і незабаром можна буде зосередитися на операційних питаннях.Трохи більше ніж через рік на посаді Генерального директора Андрій зарекомендував себе як авторитетний та надійний керівник «НІБУЛОНу». Його можна вважати справжнім наступником свого батька. Як і очікувалось, у нього зовсім інший стиль управління, який базується на делегуванні повноважень та обов’язках. Але все ж є деяка подібність у характері, яка чітко показує, що Андрій – син свого батька, а компанія справді є сімейною та такою, що повністю контролює свій вибір та долю! Я впевнений: якби Олексій міг побачити сьогодні «НІБУЛОН», він би дуже пишався тим, чого компанії вдалося досягнути під керівництвом Андрія.Звичайно, враховуючи жахливу ситуацію, яка триває, важно передбачити, що стане з «НІБУЛОНом» у майбутньому. Компанії доведеться погасити довгострокову заборгованість, яка була використана для фінансування інфраструктури, яку «НІБУЛОН» швидше за все не зможе використати протягом декількох наступних років, перш ніж річковий транспорт буде відновлено. Повернення цього боргу буде проблемою. Тим не менш, компанія показує, що її найсильніший актив – це люди та зв’язок з українськими фермерами, які дозволяють «НІБУЛОНу» закуповувати зерно там, де іншим компаніям важко. У майбутньому компанія зіштовхнеться з важливими стратегічними рішеннями, які будуть потребувати уважного аналізу та обговорень. Чи потрібно компанії більше фокусуватись на сільськогосподарській діяльності та збільшити земельний банк, щоб інтегруватися далі по вертикалі та отримувати більший прибуток? Чи їй варто зміцнити свої відносини з фермами, надаючи послуги та ресурси й наближаючись до контрактних сільськогосподарських операцій, як це заведено в Азії? Можливо, «НІБУЛОНу» варто інвестувати в переробку, щоб збільшити вартість експорту? Чи може бути іншим варіантом також інвестувати в країни, які традиційно імпортують свою продукцію, і далі інтегрувати від ферми до споживача? Нарешті «НІБУЛОН» міг би просто зосередитися на вдосконаленні логістики та залишатися торгово-логістичною компанією. Усі ці варіанти можна розглядати лише тоді, коли борг повернеться до більш керованого рівня. Компанія також повинна прагнути досягти ще кращого сталого розвитку, щоб збільшити свій внесок у пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптацію до них, а також збереження біорізноманіття. Ще одним великим досягненням було б сприяння кращому сільському господарству, наприклад регенеративному сільському господарству. Я не знаю, що чекає компанію в майбутньому, але я знаю, що «НІБУЛОН» залишиться провідною агробізнесовою компанією, яка принесе ключові переваги економіці та людям в Україні. Я також знаю, що підтримуватиму зв’язок із компанією та що я знайшов там друзів, яких ніколи не забуду. Були важкі часи, але я вважаю за честь і привілей бути спостерігачем і, можливо, трохи учасником тих змін, через які пройшов «НІБУЛОН» за ці п’ять років. Дякую Андрію та, звичайно, Олексію і всім людям, з якими я працював, за їхню самовідданість і довіру до моєї підтримки та мого внеску. Продовжуйте надихати інших і покращувати життя!