У 2023 році фото вщент розтрощеної внаслідок ворожих обстрілів філії «Снігурівська», порослого травою, чорного зерна та замінованих українських полів побачила не лише Україна, а й світ.
Ми ж сьогодні хочемо розказати історію, яка залишилась за кадром, – про людину, завдяки якій у перші місяці війни було врятоване цінне майно філії та не менш цінний насіннєвий резерв.
Олександр Мекеров, який з 2019 року очолював філію, спочатку з кількома добровольцями із числа співробітників, а потім уже самостійно, фактично під обстрілами рятував сільськогосподарську техніку, включно з новими комбайнами, тракторами, оприскувачами, жатками та дисковими боронами. Завдяки його зусиллям у координації з військовими було врятовано більшість техніки компанії. Крім того, на «Снігурівській» зберігався весь насіннєвий резерв південних виробничих філій. Потроху, невеличкими партіями, Олександру вдалося вивезти його, завдяки чому відбулась весняна посівна кампанія на півдні.
За проявлену сміливість під час повномасштабного вторгнення країни-агресора Олександра було відзначено премією «Гордість «НІБУЛОНу» в номінації «Хоробре серце».
Ось що сам Олександр згадує про ті дні:
«Знаєте, нам навіть на думку не спадало, що війна справді почнеться. У нас було багато роботи на філії – не було й часу це обговорювати. Добре пам’ятаю, що саме напередодні повномасштабного вторгнення я вирішив залишитись ночувати на філії, щоб не марнувати час на дорогу додому. І так міцно спав, що не чув вибухів з боку Миколаєва. Спочатку ми не розуміли, що робити і як краще вчинити. У нас на «Снігурівській» було багато нової техніки, запаси зерна, насіннєвий фонд. А тут ще й почали звозити техніку з Луганського регіону.
Пам’ятаю, що тоді подзвонив Олексій Опанасович і сказав робити будь-що, аби по максимуму зберегти техніку.
Наша філія не була в окупації, але дуже близько до лінії фронту – в кількох кілометрах. За ті 100 днів, протягом яких я вивозив техніку, тільки 3 дні не було обстрілів. Спочатку вони були за чітким графіком, потім настільки хаотичними, що не було сенсу під них підлаштовувались – ми просто вивозили техніку й зерно.
Спочатку переганяли техніку на нашу філію «Баштанська», яка на той час ще працювала. Потім збирали її невеликими партіями в одному із сіл, у 8 км від філії, і звідти везли на «Баштанську».
На жаль, не встигли вивезти всі запаси зерна, але вдалося врятувати насіннєвий фонд, що теж дуже добре, зважаючи на небезпечну ситуацію.
Дивно, але тоді я зовсім не відчував страху. У мене просто було завдання врятувати техніку – ні про що інше й не думав. Проте зараз, аналізуючи ситуацію, розумію, наскільки небезпечно все це було».
Зараз Олександр працює агрономом кластера «Миколаїв», у який входить 4 виробничі філії, зокрема й «Снігурівська».
«Наші сапери вже майже очистили «Снігурівську». Обробляємо тут землю, засіяли її. Маємо надію, ще трохи часу й зможемо повернути в обробіток все», – каже Олександр.
За посиланням ви можете прочитати історію про колектив філії «Бессарабська», який був відзначений у номінації «Команда року» за високу самоорганізованість, вмотивованість та ініціативність під час розбудови термінала. А тут – про НІБУЛОНівців, які минулого року були нагороджені за найвищі й найкращі показники у своєму напрямі.
